Навчальний проект Нагодуй пташку взимку
Навчальний проект "Нагодуй пташку взимку"
Буклет учителя
Зміст
[сховати]- 1 Автор проекту
- 2 Назва проекту
- 3 Ключове питання
- 4 Тематичні питання
- 5 Змістові питання
- 6 Стислий опис
- 7 Навчальні предмети
- 8 Класи
- 9 Державні освітні стандарти та навчальні програми
- 10 Навчальні цілі та очікувані результати навчання
- 11 Діяльність учнів
- 12 Приблизний час, необхідний для реалізації навчального проекту
- 13 Вхідні знання та навички
- 14 Матеріали та ресурси
- 15 Друковані матеріали
- 16 Додаткове приладдя та витратні матеріали
- 17 Ресурси Інтернету
- 18 Оцінювання знань та вмінь учнів
Автор проекту
Можаєва Наталія Анатоліївна
Нежурко Лариса Миколаївна
Ковальова Оксана Миколаївна
Корвегіна Віра Анатоліївна
Назва проекту
Нагодуй птахів узимку, вони віддячать тобі влітку
Ключове питання
Скажіть-бо, люди, як без птахів жити? Про що співають пташки взимку?
Тематичні питання
Чи потребують птахи нашої допомоги?
Як допомогти пташкам перезимувати?
Чому пташки гинуть взимку?
Змістові питання
Які птахи зимують в нашій місцевості?
Що їдять пташки взимку?
Як можна зробити годівницю своїми руками?
Як оспівані птахи у народній творчості?
Стислий опис
Під час екскурсії до осіннього парку учні 2-3 класів з цікавістю спостерігали, як перелітні птахи збираються у зграї. Це зацікавило дітей і виникло питання «Які птахи залишаються зимувати у Веселому? Як їм допомогти пережити люті морози?» Так і виникла ідея проекту «Підгодуй птахів узимку, вони віддячать тобі влітку». Діти розподілили завдання для кожного класу. Встановили терміни виконання проекту. Склали ретельний план роботи. Учні робили все гуртом, підтримуючи одне одного. Багато дітей в школі вивісили годівнички. Їх робили разом з батьком або дідусем, і діти про це охоче розповідали. Також, діти добирали прислів’я та приказки, загадки, скоромовки, в яких говориться про птахів. Для залучення громадськості до збереження птахів були випущені листівки «Допоможемо птахам взимку», проведений конкурс малюнків та аплікацій «Зимуючі птахи», випущено екологічний журнал «Птахи в нашому житті».
Навчальні предмети
природознавство
екологія
образотворче мистецтво
Класи
2-3 класи
Державні освітні стандарти та навчальні програми
Освітня галузь "Людина і світ" Ця освітня галузь спрямована на формування в молодших школярів уявлень і понять про цілісність світу, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, бережливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. - учні повинні володіти такими знаннями і уміннями : - знати про сезонні зміни в природі, - про взаємодію людини і природи; - цінність природи для життя людини (матеріальна, моральна, пізнавальна, гігієнічна, естетична), - залежність життя від стану навколишнього середовища, - дотримуватися правил поведінки в природі.
Освітня галузь "Мистецтво" Освітня галузь "Мистецтво" розкриває розмаїття жанрів і стилів українського та світового мистецтва, своєрідність вітчизняної художньої культури як складової частини світових культуротворчих процесів, особливості культурних регіонів світу, основи естетичних знань. Метою цієї освітньої галузі є розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатність до сприймання, розуміння і створення художніх образів, художньо-творча самореалізація і духовне самовдосконалення.
Навчальні цілі та очікувані результати навчання
- розширити і уточнити знання дітей про птахів;
- сформувати уявлення про спосіб життя птахів нашої місцевості взимку;
- виховувати бережливе ставлення до пернатих друзів;
- активізувати бажання допомогти їм в холодну пору року
- розвивати дослідницьку діяльність учнів;
- вести спостереження за конкретним видом птахів
Діяльність учнів
- дізнаються про зимуючих птахів з енциклопедій, довідників, художньої літератури, зі скарбнички народної мудрості;
- з’ясовують, які годівниці потрібні для зимуючих птахів, які матеріали потрібні, як їх виготовити;
- виготовляють годівниці та розвішують їх на пришкільній ділянці, біля житлових будинків;
- добирають корм для зимуючих птахів;
- складають рецептурну книгу кормів для птахів;
- випускають листівки «Допоможіть птахам взимку», буклет «Різновиди годівничок», «Птахи Веселівщини», «Зимуючі птахи», «Як подружитися із синичкою», журнал «Птахи в нашому житті»;
- проводять конкурс малюнків «Зимуючі птахи»;
- готують статтю до друку у районну газету «Колос» «З турботою про птахів»;
- оформлюють стіннівку «Нагодуй пташку».
Приблизний час, необхідний для реалізації навчального проекту
4 місяця (листопад – лютий)
Вхідні знання та навички
- грамотно формулювати та представляти власні думки;
- шукати та добирати інформацію з різних джерел;
- мати навички роботи в офісних програмах;
- використовувати мультимедійні технічні засоби (фотоапарат, відеокамера);
- вміти готувати повідомлення;
- вести спостереження;
- Уміти малювати.
Матеріали та ресурси
- принтер
-цифровий фотоапарат
- засоби для зв'язку з інтернетом
- лазерні диски
-сканер
- комп'ютери
- засоби для проведення відеоконференцій
Учнівські роботи
- Презентація
Презентація групи "Творча лабораторія" [1]
Презентація групи "Народознавці" [2]
Презентація групи "Рятівники" [3]
- Публікація
Буклет "Зимуючі птахи Веселівщини"
стор.1 [4]
стор.2 [5]
Буклет "Різновиди годівничок"
стор.1 [6]
стор.2 [7]
Екологічний журнал [8]
Газета "Як подружитися з синичкою" [9]
- Веб-сайт
- Інше
Звіт групи "Рятівники" [11]
Звіт групи "Творча лабораторія" [12]
Звіт групи "Народознавці" [13]
"Птахи у кадрі" [14]
"Казка" [15]
"Листівки" [16]
"Добірка розмальовок" [17]
"Як виготувати годівничку" [18]
Фотоальбом
Методичні матеріали
Презентація учителя [20]
Буклет учителя
Стаття в районну газету "Колос" [21]
Година спілкування [22]
Дидактичні матеріали
Дидактичні матеріали вчителя [23]
Друковані матеріали
1.Г.Снегирёв.Про птиц.
2.В.Бианки.Лесная газета.
3.Журнал "Юный натуралист".
4.Энциклопедии "Я познаю мир", "Всё обо всём".
5. Т. Чамата «Легенди України» ( про тварин, птахів, рослин) Харків, «Промінь», 2009
Додаткове приладдя та витратні матеріали
Папір, матеріал для годівничок, зерно, фарби, ватман, клей, ножиці.
Ресурси Інтернету
Оцінювання знань та вмінь учнів
Оцінювання діяльності учнів відбувається згідно з розробленими критеріями
Критерії оцінювання презентацій [24]
Критерії оцінювання публікації [25]
Критерії самооцінювання учнів роботи над проектом [26]
Самооцінка учнів [27]
Загальна відомість [28]
Відомість оцінювання презентацій [29]
Категорій:
Метод проектів
Теоретичні аспекти
Сучасне
розуміння сутності методу проектів підготовлене тривалим і суперечливим процесом
його становлення як педагогічного явища. Передісторія цього методу сягає
корінням у ХVI століття. Дослідники історії педагогіки
пов’язують виникнення поняття «проект» зі спробою італійських архітекторів
оголосити архітектуру навчальною дисципліною. У 1702 році Королівська Академія
Архітектури в Парижі оголосила серед студентів конкурс будівельних планів,
ескізи яких були названі проектами. З того часу зберегли свою актуальність три
ознаки поняття «проект». А саме: отримання знань учнями в процесі виконання
проекту;
залучення фактів дійсності під час розробки практичної задачі в умовах,
наближених до реального життя; одержання конкретного продукту, який передбачає
застосування знань із різних галузей наук з метою досягнення запланованого результату.
У першій половині XIX століття ідея
методів проекту з Академії Архітектури у Франції була перенесена на територію
німецькомовних країн у вигляді концепції робочої школи. Спроба організувати
навчання, яке виступило прообразом сучасного розуміння методу проектів,
відбулися наприкінці 80-х, на початку 90-х років XIX
століття в Англії. Вона належить англійському педагогові Сесілю Редді. Його
коледж був заснований для навчання переважно дітей аристократії. Провідною
задачею освітнього закладу було виховання людей із сильною вдачею, здібних до
самостійного практичного життя. Метод проектів – один з елементів організації
педагогічного процесу цього коледжу, хоча сам термін не вживається і не мав певного педагогічного
обґрунтування.
Наприкінці XIX
століття метод проектів став використовуватися в Америці: у 1879 році при Вашингтонському університеті
в Сент-Луїсі було засновано Школу ручного навчання (Manual Training School), в
якій освітній процес будувався за зазначеним методом. Школярі розробляли не лише проекти, а й
реально виконували їх у технічних майстернях. Вони самі відповідали за
планування та реалізацію проекту, керувалися реальними проблемами повсякдення,
виготовляючи об’єкти, які давали можливість перевірити їх теорії і плани на
практиці.
На межі XIX та XX століть
метод проектів із специфічного методу професійно-технічної освіти
трансформувався в загальний метод навчання. У період між 1900 та 1915 рр. виник
справжній Проектний рух, який пропагував створення нової школи з орієнтацією на
дитину. Одним із перших став поширювати і реалізувати ці ідеї американський
педагог і філософ Джон Дьюї у своїй концепції змісту освіти. На його думку,
навчання повинне орієнтуватися на природний розвиток вроджених якостей дитини.
Тому в центрі розробки змісту освіти має знаходитися не «обізнаний дорослий» із
заздалегідь заготовленими планами та програмами навчання, а учень з його
власними вподобаннями, інтересами та потребами. Дж. Дьюї у 1915 р. дав цьому
явищу назву – Школа майбутнього (School of To-Morrow). На
той час метод проектів уже зазнав змін, набувши технічного, практичного,
соціального та художнього варіантів.
Метод проектів цілком відповідав популярній
на той час філософії прагматизму. Характерною ознакою якої є те, що критерієм істини вважається практична вартість
певної думки. Дж. Дьюї називав головним завданням інтелектуального виховання
дитини розвиток рефлективного мислення. На його погляд, головний засіб
розвитоку мислення учнів – не засвоєння знань як таких, а вирішення проблем,
які міцно пов’язані з потребами життя. Шкільне навчання слід починати з
діяльності учнів, яка має соціальну значущість, і лише на цій основі підводить
їх до теоретичного осмислення матеріалу, до пізнання природи речей. За істинну
освіту Дж. Дьюї вважав усе
цінне, винесене й пережите з «діяння». Учений зазначав, що «з точки зору
дитини, найбільший недолік школи полягає в неможливості для неї вільно, повною
мірою застосувати досвід, який був набутий поза школою; і навпаки: вона не
здатна застосовувати у повсякденному житті те, чого навчилась в школі. У цьому
полягає відірваність школи від життя». В основі навчального процесу, на думку
Дьюї, має бути трудова діяльність, виконуючи яку дитина звикає до подолання
перешкод, розвиває свою здатність до творчості, терпіння, наполегливість,
енергійність, допитливість. Американський педагог бачив нову школу такою, де
панувала б справжня самодіяльність та індивідуальність. «Нова школа, центральне
місце в якій посідає робота, збагачує дитину дійсно цінним пізнанням, цінною
теорією… Тут знання виростають із живого досвіду роботи».
Таким чином, педагогічні погляди Дьюї можна
розглядати як теоретичне
підґрунтя методу
проектів, обґрунтування якого здійснив професор педагогічного коледжу при
Колумбійському університеті Вільям Хірд Кілпатрік. Йому належить перша спроба
опису нової теорії в статті «Метод проектів» (1918р.), опублікованій у журналі
американської шкільної педагогіки. Оскільки В. Х. Кілпатрік дотримувався теорії
радикальної дитино центральної освіти, акцент у статті ставиться на
зорієнтованості нового методу на діяльність та інтереси учнів. Метод проектів
цей дослідник визначає як цільовий акт, як діяльность від «усього серця», що за
визначеною метою відбувається в певних суспільних умовах. Діти в процесі
навчальної діяльності планують і виконують конкретні практичні завдання, у тому
числі й навчальні.
У цілому акті педагог вбачав елемент життя
демократичного суспільства. На думку В. Х. Кілпатріка, школа має виховувати
вільних громадян, цьому певною мірою сприяє організація системи цільових актів
або проектів (звідси й назва методу). Він зазначав, що «не можливо цілком
усвідомити, який важливий для демократії цей новий тип шкільної практики в
розумінні постачання нам кращих громадян, здібних мислити і діяти.
Педагоги виявили цінність методів
проекту у таких ознаках:
·
учні навчаються добре виконувати роботу,
відвічуваючи при цьому радість та гордість за результати;
·
учні люблять свою школу, у них не
виникає проблем з дисципліною;
·
школярі стають оптимістами;
·
діти навчаються мислити, їх думки
базуються на фактах, а не на передбаченнях;
·
вони навчаються вчитися, знають, де і як
потрібно знаходити матеріал, як тлумачити факти, як їх обґрунтовувати;
·
діти набувають навичок роботи в
колективі;
·
вчаться визначати мету, зважати на думку
товаришів;
·
вони навчаються ефективно працювати,
планувати свою працю, знають, де знайти засоби
для досягнення мети та як її запровадити;
·
учні вчаться аналізувати власну працю.
Метод проектів був у центрі
уваги дослідників різних періодів і різних культур. Він знайшов своїх прихильників і
пропагандистів у Росії на початку ХХ століття, коли школа і педагогіка була на
підйомі й розвивались у тісній взаємодії з педагогічною наукою західних країн.
Ідеї трудового навчання, прокладені в основу методу проектів В. Кілпатріка,
знайшли своє відображення в роботі російських педагогів в експериментальних
школа «Будинок вільної дитини» (1906-1909рр., К.Вентцель), «Сетльмент»
(1907-1908 рр., А.Зеленко, С.
Шатський), «Дитяча праця і відпочинок» (1909-1918 рр., С Шатський).
У 20-х роках ХХ століття метод
проектів значно вплинув на розвиток радянської педагогіки. Фактично на нього
спиралась Декларація про єдину трудову школу 1918 року. Слід зазначити, що
філософська основа радянська педагогіки мала багато спільного з
матеріалістичними поглядами Дж. Дьюї, ідеї якого втілилися в методі проектів.
Починаючи з 1929 до 1932 року,
метод проектів широко застосовувався в шкільній практиці, зокрема в Україні.
Взагалі, весь період з 1918 по 1932 рік можна розглядати як час шкільних
експериментів: теоретично розроблялися і застосовувались у практиці навчання найновіші системи, форми
та методи, створені передовою європейською та американською педагогічною
думкою.
У вітчизняній педагогіці метод
проектів розглядався як засіб:
·
всебічного тренування розуму та розвитку
мислення;
·
розвитку творчих здібностей;
·
формування самостійності та підготовки
школярів до самостійної трудової діяльності;
·
підготовки вихованців допрофесійної
діяльності;
·
злиття теорії і практики навчання.
Відмінною
ознакою проектів на початку 30-х років був їх тісний зв'язок із життям та
інтересами дитини.
Навчальною
програмою передбачалося набуття учнями в процесі суспільно значущої праці
навичок пристосування в соціумі. В якості
стимулів обиралися цільові акти, пов'язані зі створенням цікавих і
корисних для дітей речей. Учні виконували проект як самостійно поставлену мету.
До роботи залучалась велика кількість дітей, хоча на основі колективної праці
кожен отримував можливість розвивати власну активність.
З часом школа настільки захопилась суто
виробничими проблемами, що постраждав освітній бік методу проектів, і
постановою ЦК ВКП(б) від 01.09.1931 р. комплексно-проектну систему було
замінено класно-урочною. Причиною короткочасності та швидкоплинності
комплексно-проектного навчання О. Сухомлинська вважає зміну освітньої
парадагми, а не його недосконалість.
Навчання, спрямоване на досягнення
результатів трудової діяльності спільними зусиллями , було соціальним
замовленням ХХ століття-доби стрімкого розвитку технологій. Професійне
визначення громадян було головним завданням
освіти, тому акцент у проектному навчанні змістився до
інструментально-практичної сфери, що призвело до деформації навчально-виховного
процесу, зниження ролі інтелектуальної складової навчання.
Від 1931 року на кілька десятиліть метод
проектів зазнав забуття, оскільки методи навчання розглядались як способи
передавань знань. Лише в 60-ті роки ХХ століття в західноєвропейських країнах
метод проектів зазнав свого другого народження – під тиском студентських вимог
радикально реформувати систему освіти, спрямувати її назустріч демократичними
змінами та соціальним запитам суспільства.
Таким чином, проведений аналіз показує,
що метод проектів як педагогічне явище має багату та складну історію
становлення. Дослідження історичного досвіду роботи за цим методом дозволяє
створити основу для організації успішної практики його впровадження в умовах
сучасної школи в Україні.
Види
навчальних проектів і
структура
проектної діяльності
Останнім
часом набуває поширення інтерактивний метод проектів заснований на самостійній
діяльності учнів.
Проект ( кинутий уперед ) – це
задум, план; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його
створення. Це цільовий акт діяльності, в основі якого – інтереси учня.
Головне завдання методу проектів
– зацікавити учнів у набутих знаннях, що можуть і повинні знадобитися у житті.
З цього випливає, що потрібна актуальна, значуща проблема, для розв'язання якої
необхідно застосувати і збагатити власні знання. Учитель може підказати джерело
інформації або спрямувати думку учнів у потрібному напрямку. Метод проектів
завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в
індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності. Метод проектів передбачає
сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по своїй суті.
Результати проектів повинні бути
матеріальними, тобто відповідно оформленими – відеофільм, бортжурнал, комп'ютерна
газета, альманах тощо.
Розгляд будь-якої проблеми
забезпечує можливість для роздумів учнів, сумнівів, пошуків істини. У своїй
практиці вчителі застосовують різні інтерактивні технології кооперативного
навчання: робота в парах, ротаційні трійки, карусель, робота в малих групах;
технології колективно – групового навчання, ситуативного моделювання,
опрацювання дискусійних питань.
Учені стверджують, що без
активності школярів у навчально-виховному процесі не може бути успішним
засвоєння знань, не може бути повноцінного виховання. Проектне навчання дає
можливість відійти від традицій у навчанні, для яких типовою є пасивність
учнів, коли вчитель сам визначає, що учневі потрібно знати, а учень повинен
тільки відтворити знання.
Метод проектів – це спільна
робота учня і вчителя, яка вимагає інтегрування різноманітних методів, засобів
навчання, поєднання знань і вмінь із різних галузей науки. Використання
проектного навчання формує та розвиває пізнавальну активність учнів, сприяє
розвитку вмінь самостійно набувати знання, поєднувати їх у певну систему,
використовувати набуті знання в реальному житті. Учень стає не пасивним
«споживачем» знань, а долучається до творчої діяльності й ставиться до неї з
великою зацікавленістю, бо самостійно обирає поле діяльності. Змінюється і
взаємодія вчителя й учня: вони стають партнерами (учень визначає мету
діяльності – учитель допомагає йому в цьому; учень відкриває нові знання –
учитель рекомендує джерела знань; учень вибирає – учитель сприяє прогнозуванню
вибору; учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає
оцінити отримані результати й виявити спосіб удосконалення діяльності).
Під час роботи над проектом головним є учень, який навчається, а не
вчитель, який учить.
Загальні поради до структури проекту
1. Вибір теми проекту, його
типу,визначення кількісті учасників.
2. Обміркування вчителем
можливих варіантів проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики.
Самі ж проблеми впроваджуються учнями з подачі вчителя (навідні запитання,
ситуації), можлива «мозкова атака» з наступним колективним обговоренням.
3. Розподіл завдань по
групах, обговорення можливих методів дослідження, пошук інформації, творчих
рішень.
4. Самостійна робота
учасників проекту за своїм індивідуальними чи груповими дослідженнями, творчими
завданнями.
5. Обговорення отриманих
даних у групах.
6. Захист проектів.
7. Колективне обговорення,
експертиза, результати зовнішнього оцінювання, висновки.
Зміст
проектної діяльності вчителя та учня
Проектна діяльність вчителя
|
Проектна діяльність учня
|
|
1
|
Обирає тему, об'єкт проектування.
|
Обирає тему індивідуального
(групового) проекту.
|
2
|
Формулює мету проекту.
|
Визначає мету власної діяльності.
|
3
|
Розробляє сюжет та етапи проектування.
|
Ознайомлюється з основними етапами проектування.
|
4
|
Структурує змістові та технологічні компоненти проекту.
|
З'ясовує, усвідомлює та аналізує проектну задачу.
|
5
|
Ставить проектну проблему (задачу)
перед учнем.
|
Висуває припущення (ідеї) щодо
вирішення проектної задачі .
|
6
|
Формулює загальне завдання та передбачає результати проектування.
|
Визначає етапи спільної та індивідуальної діяльності.
|
7
|
Планує методи роботи учнів і заходи,спрямовані на вирішення завдання.
|
Вибирає способи та засоби власної діяльності.
|
8
|
Готує ресурси (виконавців, обладнання, інформаційні матеріали тощо).
|
Ознайомлюється з можливими ресурсами, пропонує власні.
|
9
|
Розробляє правила, систему заохочення, оцінювання, корегування проектної
діяльності учнів.
|
Відкриває нові знання.
|
10
|
Готує методичні рекомендації та правила індивідуальної чи спільної роботи
учнів .
|
Самостійно описує індивідуальну частину проекту.
|
11
|
Координує (контролює) діяльність учнів.
|
Консультується з учителем.
|
12
|
Узагальнює отримані результати.
|
Оформляє проект, аналізує та оцінює результати групової проектної
діяльності.
|
Головне завдання методу проектів
Головне завдання методу проектів — зацікавити учнів у набутих знаннях, що можуть і повинні знадобитися в
житті. З цього випливає, що потрібна актуальна, значуща проблема, для
розв'язання якої необхідно застосувати і збагатити власні знання. Учитель може
підказати джерело інформації або спрямувати думку учнів у потрібному напрямку.
Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів, яка
реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що
завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності
різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування
знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.
Результати виконання проектів мають бути, що називається, "відчутними
", тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання (якщо
практична — конкретний результат) готове до використання (на уроці, в школі, у
реальному житті). Метод проектів передбачає сукупність дослідницьких,
пошукових, проблемних методів, творчих по своїй суті.
Результати
проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм,
альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо. Проектна робота дуже
перспективна, оскільки в ній кожен з учасників не втрачає свого статусу
активної діючої особистості.
Типи проектів
При визначенні виду навчального проекту рекомендуємо користуватися
класифікацією, пропонованою Є.Полат.
За домінуючою діяльністю розрізняють такі проекти:
• прикладні. Проекти мають
визначену структуру взаємодії учасників, кожен з яких виконує певну функцію.
Результат проекту обов'язково втілюється в матеріальну форму та зорієнтований
на соціальні інтереси самих учасників, спрямований на впровадження в практику.
Орієнтовні теми: "Допоможемо друзям-птахам", "Клумба на
шкільному подвір'ї*", "Подарунок однокласнику" тощо;
• рольові (ігрові). Учасники виконують
певні ролі, які обумовлені характером та змістом проектів. У проектах засобами
гри імітуються соціальні або ділові відносини. Результати роботи намічаються на
початку, проте повністю виявляються лише в самому кінці проекту.
Структура проекту залишається несталою до завершення роботи. Орієнтовні
теми: "Школа 100 років
тому", "Старовинні весняні свята українців", "Вчимося
працювати в команді", "Раптом трапиться пожежа",
"Познайомимо зі школою майбутніх першокласників" тощо;
• ознайомлювально-інформаційні. Проекти спрямовані на
збір інформації про певний об'єкт чи явище. Передбачається ознайомлення
широкого загалу (учнів іншого класу, школи, батьків) з цією інформацією, її
аналіз та узагальнення фактів. Проекти виконуються за таким планом:
формулювання мети, робота з різноманітними джерелами інформації, обробка
матеріалів, оформлення результату, його презентація. Проте, у ході роботи
допускається корекція структури проекту. Орієнтовні теми: "Історія одного
винаходу", "Як доглядати за домашніми тваринами", "Коли
порушуються наші права?", "Шкідливі звички" тощо;
• мистецькі (творчі). Домінуючим аспектом
проектів є відповідне оформлення та презентація результату. Такі проекти не
мають чіткої структури спільної діяльності учасників, вони плануються залежно
від жанру кінцевого результату та його представлення. Однак оформлення
результату проекту потребує чіткої структури обраної форми у вигляді сценарію,
статті, репортажу, газети, виставки та ін. Орієнтовні теми: "Моє слово про
Україну", "Символіка нашого класу", конкурс "Пісня — душа народу", фотовиставка
"Як ми мандрували лісом" тощо;
• дослідницько-пошукові. Діяльність
учнів спрямовується на вирішення проблеми, результат якої заздалегідь
невідомий. Проекти за своєю структурою максимально наближені до наукових
досліджень. Складаються з таких етапів: постановка проблеми; формулювання гіпотези;
планування та розробка дослідницьких дій; збір інформації, її аналіз та
узагальнення; підготовка та оформлення результату проекту; публічна презентація
результату; рефлексія, висновки. Орієнтовні теми: "Як з'явилися
школи", "Як розмовляють тварини?", "Які рослини повинні
бути у навчальному кабінеті?», "Як писали наші
предки" т
• монопредметні. Провідна проблема
таких проектів вирішується в межах одного навчального предмета, хоча для її
вирішення залучаються знання з інших галузей. Проекти вимагають чіткого
формулювання цілей, методичних завдань, а також визначення компетентностей,
яких у результаті мають набути учні. Орієнтовні теми: "Математичний
задачник", "Веселковий словник", "Мешканці міського
парку" тощо;
• міжпредметні. Зміст проектів охоплює кілька
навчальних предметів. Такі проекти вимагають злагодженої роботи творчих груп,
чіткого визначення дослідницьких завдань, проведення проміжних звітів.
Орієнтовні теми: "Українські традиції і здоров'я", "Про
автомобілі в підручниках", "Правила безпечного навчання" тощо;
• надпредметні (позапредметні). Проекти
інтегрують знання з різних галузей, у тому числі з тих, які не входять до курсу
початкової школи. До їх організації долучаються спеціалісти різного фаху.
Орієнтовні теми: "Чому зникли динозаври?", "Як емоції впливають
на навчання?", "Небезпечні професії*", "Школа
майбутнього" тощо.
Проекти за характером координації поділяються на такі види:
• з безпосередньою координацією. Такі проекти
впроваджуються на початковій стадії ознайомлення учнів з проектною діяльністю.
У ході всього проекту вчитель планує діяльність учнів; організовує виконання
дослідження; допомагає знаходити необхідну інформацію, учить опрацьовувати її;
слідкує за дотриманням обумовлених термінів виконання проекту; спільно з учнями
організовуєпрезентацію результатів; бере безпосередню участь в оцінюванні
проектної діяльності;
• з прихованою координацією. Такі проекти
застосовуються за умови наявності в учнів певного досвіду проектної діяльності.
Учитель виконує роль рівноправного учасника. Більшу активність він виявляє на
початковому етапі проектування, а далі — виконує роль консультанта.
Проекти за характером контактів поділяються на такі види:
• серед дітей однієї вікової групи. Найчастіше до складу учасників таких проектів входять учні одного класу;
• серед дітей різновікової групи. Такі
проекти мають статус загальношкільних, районних, міських, регіональних або
міжнародних.
За кількістю учасників виділяють такі
• індивідуальні. Проект виконується
одним учнем. Учитель допомагає скласти план діяльності, проводить індивідуальні
консультації. Тему та проблему проекту формулює сам учень, і вона залежить від
його інтересів та можливостей. Орієнтовні теми: "Складання пам'ятки про
корисні та шкідливі продукти", "Із бабусиної скрині",
"Історія мого роду" тощо;
• парні. Проект виконує двоє учнів. Вони складають спільний план дій;
визначають форму представлення результату; добирають творчу назву
свого проекту; беруть активну участь в організації публічного захисту
проекту. Орієнтовні теми: "Модель сучасного спортивного майданчика",
"Розвиваємо увагу та пам'ять", "Цікава подія в місті" тощо;
• групові. Кількість учасників визначається
на етапі планування; вона залежить від загальної теми, провідної проблеми, а
також від бажання учасників об'єднуватись за інтересами (чи особистими
симпатіями). Робота в групі полягає в тому, щоб у процесі розробки навчального
проекту учасники обмінювались власним досвідом, радились один з одним, училися
знаходити спільні рішення. Учитель узгоджує діяльність груп учасників; гнучко
підпорядковує її спільній темі та меті; проводить індивідуальні консультації, а за потреби — надає допомогу. Орієнтовні теми: "Цікаві історії про
наш клас", "Щоб бути здоровими", "Подарунок школі",
"День народження однокласника" тощо.
За тривалістю проекти бувають:
• короткострокові. Проекти тривають від двох
до шести годин (або уроків);
• середньої тривалості. Тривають від тижня до
місяця;
• довгострокові. Тривають від одного до
кількох місяців. Зазначимо, що при
виборі виду навчального проекту слід враховувати
особливості пізнавальних потреб молодших школярів. Так, для першокласників
і другокласників характерним є потяг до фактів та ізольованих явищ ("Що
таке?"). Близькими видами діяльності для них є малювання, ліплення, співи
тощо. Інтереси учнів третього та четвертого року навчання спрямовані на розкриття
причин, закономірностей, зв'язків і взаємозалежностей між явищами
("Чому?"; "Як?"). Отже, учнів цього віку більше цікавить
пошукова діяльність, літературна творчість тощо. Ці висновки мають визначальне
значення при виборі видів навчальних проектів за домінуючою діяльністю: для
учнів 1 та 2 класів оптимальними будуть ігрові та практично зорієнтовані проекти; для 3 і 4
класів—дослідницько-пошукові, ознайомлювально-інформаційні та мистецькі
проекти. Такий підхід слід враховувати також при визначенні теми проекту.
Етапи роботи над проектом
1етап . Стратегія проекту.
2 етап . Планування проекту.
3 етап. Реалізація проекту .
4 етап . Підсумок.
1 етап
Вибір напряму і формування назви проекту: узагальнена назва проблеми,
визначення кола питань; виділення загального напряму або пріоритетних (окремих)
напрямів,оформлених у підпроекти.
Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу—і педагоги,
й учні.
П етап
Розділи проекту.
1. Актуальність, необхідність, значущість обраного
напряму (чому саме цей),
2. Мета і завдання проекту:
а) довготривалі:
• створення чогось нового (за структурою, підходами, концепцією
навчально-виховного процесу);
• нові технології, методики;
• можлива розробка дослідження за проектом;
• визначення очікуваних результатів;
• планування "продукту" в результаті виконання програми
(посібника, сценарію, технології, плану, нової програми); ,
б) короткотривалі — визначення конкретної мети, завдань на певний період.
3. Визначення етапів реалізації
проекту:
а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту,
б) закінчення проекту визначається етапністю його реалізації;
в) зазначаються часові інтервали
кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.
Механізм реалізації проекту. Пояснення: "Як? Яким чином? За допомогою
яких засобів буде реалізовано
проект?" Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів
згідно з визначеними етапами. Обов'язки та відповідальність учасників
реалізації проекту:
а) хто відповідає за проект?
б) хто і за що відповідає всередині проекту?
в) хто допомагає в реалізації проекту?
Очікувані результати: які конкретні результати очікуєте одержати на
кожному етапі і після завершення проекту?
Оцінка й самооцінка проекту, коли та з якою періодичністю буде оцінюватися
виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік); хто візьме участь в
оцінюванні — самі учасники, експерти, управлінські структури; які форми
контролю (самоконтролю) й оцінювання (самооцінювання); у якій формі буде подано
інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові
проекти тощо)? 8. Бюджет,
ресурсне забезпечення (приблизний
бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації
проекту).
Ш етап
Презентація. Вона може бути представлена:
• у вигляді постера (плаката), на якому автори в оригінальній формі подають
добірки матеріалів;
. у формі
щоденника, буклета, міні-підручника;
• як усна презентація, що поєднується з оформленням постера.
IV етап
Цей етап охоплює дискусії,
обговорення результатів проекту після його захисту, поради
та коментарі вчителя,
груповий аналіз роботи
та
самоконтроль учасників.
Планування у розробці стратегії реалізації проекту має двоетапний характер.
Перший етап — це загальне планування спільно
з учителем і всіма учасниками проекту. Воно стосується таких питань, як
визначення, окремих етапів роботи і встановлення послідовності їх виконання,
визначення кількості учасників у
мікрогрупах і типу завдань для кожної мікрогрупи, а також термінів
виконання і форми подачі проміжних і кінцевих результатів роботи.
Другий етап — самоорганізація роботи
партнерства, тобто планування роботи без участі вчителя, наприклад, розподіл
обов'язків між членами однієї групи, встановлення термінів виконання того чи
іншого виду завдань, форм і послідовності звітності.
Для успішного виконання проекту велике значення має рівень виявлення
особистої відповідальності окремими його учасниками. Практика
використання проектів показує, що чим вищий рівень особистої
відповідальності учасників, тим вища якість кінцевого підсумкового продукту. За
самоорганізації роботи в групі найбільш відповідальні завдання доручаються тим
учням, які мають найбільш розвинене почуття відповідальності.
Немає коментарів:
Дописати коментар