Технологія уроку

Методичний прийом “Кинутий камінь”

Методичний прийом “Кинутий камінь” знайшов застосування в технології розвитку писемного та усного мовлення через словесну творчість. Прийом дозволяє розвивати творче мислення, фантазію дітей, вчить знаходити логічний взаємозв’язок між предметами, явищами, подіями. Водночас, прийом збагачує мову, викликаючи в пам’яті образи, порівняння та художні звороти. Найчастіше технологію “Кинутий камінь” використовують при підготовці до написання твору.

Опис прийому, алгоритм роботи:

Технологію “Кинутий камінь” запропонував відомий казкар і журналіст Дж. Родарі. Цей прийом дозволяє “набрати лексичні одиниці” для твору, статті, розповіді.

Суть прийому : дається одне слово по темі. Завдання учня: назвати якомога більше предметів, явищ, епітетів, пов’язаних з цим словом – ті, які спливають як асоціації.

Виходить, що задане слово – начебто камінь, кинутий у воду, а  кола, що розходяться – це і є ті слова і асоціації, які спливають у пам’яті. В цьому відношенні прийом дуже схожий на прийом вільних асоціацій, так як передбачає вільний “потік свідомості”.

Далі йде етап аналізу: кожне слово потрібно співвіднести з темою уроку і залишити тільки ті, які знадобляться при складанні розповіді, написанні твору.

Як використовувати прийом “Кинутий камінь” на уроках

Наприклад, на уроці української мови необхідно написати твір на тему “Весна”. Учням дається слово: “весна”. Вони повинні згадати все, що пам’ятають про весну. Зразкові варіанти: тепло, аромат, квіти, жовті, мімоза, мама, свято. Записуються всі слова – без коментарів і роздумів. Тільки потім починається відбір – про що саме буде написано в творі.

Інший варіант: можна розташувати слово по вертикалі і на кожну букву слова придумувати нові слова: В – веселощі,  верба;  С – сонце, світло, собака і т.д. І нехай на перший погляд, начебто нічого не пов’язує собаку і весну. Зате когось може осяяти ідея: написати про випадок з собакою, який трапився навесні.

 Методичний прийом “Кольорові поля”

Методичний прийом “Кольорові поля” відноситься до прийомів інтерактивного навчання і призначений для розвитку навичок самоперевірки і самостійної роботи з написаним текстом. Найчастіше він використовується на уроках україеської мови . Хоча цілком прийнятний і для інших предметів, які передбачають письмові роботи.

Одна з найважливіших переваг прийому “Кольорові поля” полягає в тому, що він допомагає створенню психологічно комфортної обстановки на уроці. Учень не боїться перевірки, так як сам визначає ступінь її строгості, і вчиться визначати і ступінь своєї підготовленості.

Алгоритм роботи з прийомом

1.      Учень пише письмову роботу (твір, диктант, контрольну, роботу над помилками, самостійну, і т.д.).

2.      На поляхучнем робляться позначки різним кольором. При цьому колірні позначки – це звернення до вчителя:

Червоний – “перевірте і виправте всі помилки”;

Зелений – “відзначте всі помилки, я сам виправлю”;

Синій – “вкажіть кількість помилок, я сам знайду і виправлю”;

Чорний – “не відносьтесь серйозно до роботи, я робив її в поспіху”.

Значення кольорів і їх кількість може варіюватися в залежності від завдання, від складності теми, від цілей уроку.

Порада: значення кожного кольору попередньо обговорюються і бажано написати ці значення на дошці або на окремому плакаті, щоб зразок завжди був перед очима.

Метод “Кубик Блума”

Метод “Кубик Блума”: методика використання
1. Знадобиться звичайний паперовий куб, на гранях якого написано:
Назви.
Чому.
Поясни.
Запропонуй.
Придумай.
Поділися.

2. Формулюється тема уроку. Тобто тема повинна визначити коло питань, на які доведеться відповідати.
3. Учитель кидає кубик.  Грань, що випала, вказє на те, якого типу питання слід задати. Зручніше орієнтуватися по слову на грані кубика – з нього і має починатися питання.

Класифікація питань
Прийом розвитку критичного мислення “Кубик Блума” унікальний тим, що дозволяє формулювати питання  різного характеру.
Назви. Передбачає відтворення знань. Це найпростіші питання. Учневі пропонується просто назвати предмет, явище, термін і т.д. Наприклад, назви компоненти дії додавання.
Даний блок можна урізноманітнити варіативними завданнями, які допомагають перевірити найзагальніші знання по темі. Наприклад, використовуючи Кубик Блума на уроках української мови, літературного читання в блок “Назви” можна включати завдання на знання тексту.
Приклад: Запропонуйте учням прочитати текст і заповнити таблицю “Так-Ні” по тексту.
Чому. Це блок питань дозволяє сформулювати причинно-наслідкові зв’язки, тобто описати процеси, які відбуваються з зазначеним предметом, явищем.
Наприклад: Чому дану фігуру називають трикутником?
Поясни. Це питання уточнюючі. Вони допомагають побачити проблему в різних аспектах і сфокусувати увагу на всіх сторонах заданої проблеми.
Додаткові фрази, які допоможуть сформулювати питання цього блоку:
Ти дійсно думаєш, що …   Ти впевнений, що …
Наприклад:  Ти впевнений, що у всіх випадках після букви “м”  перед “я”пишеться буква апостроф?
Запропонуй. Учень повинен запропонувати свою задачу, яка дозволяє застосувати те чи інше правило. Або запропонувати своє бачення проблеми, свої ідеї. Тобто, учень повинен пояснити, як використовувати ті чи інші знання на практиці, для вирішення конкретних ситуацій.
Наприклад: Запропонуй, де і як можна використовувати таблицю множення? Для чого тобі може знадобитися знання про текст?
Придумай – це питання творчі, які містять в собі елемент припущення, вигадки.
Наприклад: Придумай, що буде, якщо на Землі зникнуть всі джерела прісної води. Придумай рими до цього слова.
Поділися – питання цього блоку призначені для активації розумової діяльності учнів, вчать їх аналізувати, виділяти факти і слідства, оцінювати значимість отриманих відомостей, акцентувати увагу на їх оцінці. Питанням цього блоку бажано додавати емоційне забарвлення. Тобто, сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях учня, його емоціях, які викликані названою темою.
Наприклад, поділися, що ти відчуваєш, коли чуєш музику Моцарта? Або Чому ти вибрав саме цю тему?
Варіанти використання “Кубика Блума” на уроках

Питання формулює сам учитель. Це більш легкий спосіб, який використовується на початковій стадії – коли необхідно показати учням приклади, способи роботи з кубиком.
Питання формулюють самі учні. Це варіант вимагає певної підготовки від дітей, так як придумати питання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду.
У четвертому класі кубик Блума можна представити у вигляді таблиці. Учням пропонують заповнити таблицю питаннями відповідного типу. Потім на занятті вони обмінюються складеними таблицями і аналізують відповіді однокласників.
Порада. Питання на гранях кубика можна варіювати за своїм бажанням. Важливо тільки, щоб вони тлокалися  всіх сторін заданої теми.
Наприклад, в початкових класах замість стандартних запитань можна використовувати наступні:
Опиши. Форму, розмір, колір, назви по імені, і т.д.
Порівняй. Тобто, порівняй заданий предмет або явище з подібними, вкажи подібності та відмінності.
Назви асоціацію. З чим асоціюється у тебе даний предмет, явище?
Зроби аналіз. Тобто, розкажи, з чого це складається, як зроблено тощо.
Застосуй. Приведи приклади використання або покажи застосування.
Оціни. Тобто, вкажи всі “плюси” і “мінуси”.
Використання прийому “Кубик Блума” тільки на перший погляд здається важким. Але практика показує, що прийом дуже подобається учням, вони швидко освоюють техніку його використання. А вчителю цей прийом допомагає розвивати навички критичного мислення та в активній і цікавій формі перевіряти знання і вміння учнів.

Розгортка кубика:

17 способів випадкового об'єднання учнів у групи. Як згрупувати дітей, щоб нікому не було образливо

Кожен вчитель використовуючи на уроках груповий метод роботи, стикався з проблемою об'єднання учнів у групи: цей процес сприймається дітьми емоційно, а часом, коли сама процедура не зрозуміла і не прийнята дітьми, викликає суперечки, виплеск негативних емоцій і втрату часу уроку.
Вибір способу об'єднання учнів у групи під час уроку може виходити з мети освіти груп, наприклад,

• за рівнем успішності для роздачі завдань різного рівня складності;
• групи, в яких є учні різного рівня успішності, щоб діти допомагали один одному під час уроку. При цьому всі групи одного рівня;
• групи, в яких діти дружні між собою або, навпаки, ворогують.
• групи, об'єднані за темпераментом членів.

Складніше неупереджено об'єднати дітей у групи незалежно від їх якостей і переваг. Об'єднання дітей випадковим чином можна організувати безліччю способів. Наведемо деякі з них.

ЯК ОБ'ЄДНАТИ УЧНІВ У ГРУПИ НА УРОЦІ?

• по ряду парт у класі;
• по номеру варіанта (I і II варіант);
• сусіди по парті;
• за журналом (навпіл, через одного, парні-непарні і т. д.);
• за статевою ознакою — хлопчики, дівчатка;
• за часом року, в якому народилася дитина (зима, весна, літо, осінь);
• за датою народження (парна, непарна кількість);
• по першій букві імені або прізвища (голосні — приголосні, дзвінкі — глухі і ін. — актуально для уроків української мови);
• розрахунок за номерами (перший-другий-третій і т. д.). Розрахунок робиться виходячи з потрібної кількості груп (а не числа учасників в групах);
• за лічилочкою (див. лічилки англійською мовою);
• за жеребом. В кошику можуть перебувати:
  • листочки різного кольору — команди червоних, жовтих, синіх;
  • предмети, заздалегідь покладені учнями (учні по черзі витягують предмети і об'єднуються у групи потрібного складу, наприклад, один учень, витягуючи чийсь предмет, знаходить собі пару);
  • геометричні фігури — команди квадратів, трикутників, кіл та ін. (актуально для уроків математики);
  • зображення тварин — команди птахів, риб, ссавців або травоїдні, хижаки (для уроків біології і навколишнього світу);
  • зображення рослин — команди дерев і чагарників, хвойних і листяних дерев (для уроків біології і навколишнього світу);
  • назви чи зображення країн, міст, географічних об'єктів — команди європейців, азіатів, африканців або ж команди озер, гір, річок (для уроків географії і навколишнього світу);
  • а також ряд інших термінів і понять для кожного предмета.
• Сегментація кола: вчитель постає в центрі класу і подумки з дітьми проводить його діаметр. Таким чином, діти можуть об'єднатись у 2 рівні групи. Можна зробити більшу кількість сегментів для отримання іншої кількості груп. Спосіб можна використовувати на уроках математики.
• Зовнішні ознаки дітей: колір одягу, рюкзаків, наявність краваток, шпильок, прикрас та ін. Наприклад, команда тих, у кого щоденник лежить на столі, і тих, у кого не лежить.
• Стрільба очима (Розвідники). Учасники встають у коло, опускають очі. По команді вчителя діти піднімають очі, шукаючи свою пару. Якщо очі зустрілися, то утворилася пара, вона виходить з кола. Шляхом декількох повторень клас поділяється на пари (повинно бути парне число учнів).
• Лідери. Учитель може попросити вставити лідерів груп, так і визначити їх одним із інших способів. Кожен лідер по черзі називає того учня, якого хоче бачити у своїй команді, потім вибрані учні називають тих, кого хочуть бачити саме вони — і так, поки весь клас не буде об'єднаний у команди.
• Мозаїка. Дітям видаються частини тексту або зображення, і вони повинні знайти дітей, у яких є інші частини цього тексту або зображення. Надалі цей текст або зображення можна обіграти (наприклад, цитату на уроці літератури чи історії; зображення — на уроці образотворчого мистецтва або будь-якому іншому).
• Ролі, уподобання. Наприклад, учитель заздалегідь пропонує кілька варіантів і кожна дитина вибирає той, який йому ближче (Англія, Франція, Україна, Японія; Схід, Захід, Північ, Південь, банан, груша, яблуко, ківі, Т.Г. Шевченко, Леся Українка тощо).

Звичайно, можна об'єднувати учнів у групи і за бажанням, однак у навчальних цілях краще об'єднувати учнів у різні за складом групи, а з урахуванням кількості учнів у класах, склади завжди можуть бути різними й несподіваними.

Проблеми поділу на групи

Однак при об'єднанні дітей у групи є й проблема: в класах бувають діти, яких ніхто не хоче брати у свою групу. Вчитель повинен не залишати ситуацію на самоплив, а обіграти ситуацію виключно в позитивному руслі. Наприклад, залишилася одна дитина, яку ніхто не взяв до себе. Можна заздалегідь скласти такі правила, що зайвий учасник як привілей дістанеться тій команді, яка виграє в боротьбі за нього, тобто кожна команда висловить свої аргументи, чому цей учень повинен бути в ній. В особливих випадках вчителю потрібно виключити варіанти об'єднання у групи, коли приймають рішення учні.

З об'єднанням дітей у групи також пов'язані й інші проблеми організаційного характеру. Спочатку діти можуть чинити опір, сперечатися, витрачати занадто багато часу тощо, але завдання вчителя, по-перше, чітко визначити правила об'єднання у групи, по-друге, поступово вчити дітей цього. Чим частіше на уроках ви будете використовувати групові методи роботи, тим охочіше і швидше діти будуть групуватися в наступний раз, вважаючи це просто етапом уроку. Щоб уникнути організаційних труднощів, вчителеві слід:

• озвучити і погодити з дітьми правила роботи в групах;
• стежитимуть за дотриманням правил усіма учасниками, припиняти зайві невдоволення і вираз емоцій, направляти розмови в позитивне русло;
• ставити чіткі і зрозумілі часові рамки, стежити за регламентом (наприклад, поставити в класі пісочний годинник або виводити годинник на екрані, щоб всі діти могли бачити час);
• приділяти особливу увагу дітям-ізгоям, новеньким і "важким" дітям.

• Як перевірити домашнє завдання: 20 цікавих способів.

• Перевірка виконання учнями домашнього завдання - важливий і невід'ємний етап будь-якого уроку. Якщо перевірочна система не налагоджена, роль самостійної домашньої роботи учня практично знецінюється.
  
  Перевірити домашнє завдання можна наступними способами:
  

  • викликати одного або декількох учнів до дошки і опитати по темі;
  • провести фронтальний опитування в класі (опитування з місця);
  • виконати аналогічне завдання;
  • використовувати індивідуальні картки;
  • провести вибіркову перевірку письмового завдання;
  • провести самоперевірку або взаимопроверку письмового завдання.

  Вийти до дошки і розповісти вивчене правило або переписати з зошита розв'язаний приклад - багатьом учням така перевірка здається дуже нудним заняттям. Нерідко з цієї причини у школяра відпадає всяке бажання самостійно виконувати підготовку домашнього завдання.
  
  Як же перевірити домашнє завдання? Секрет полягає в гармонійному поєднанні педагогом традиційних і незвичайних, оригінальних, цікавих форм і методів перевірки, які активізують розумову діяльність в учнів, підвищують самостійність, народжують і зберігають мотивацію регулярно і якісно виконувати домашню роботу. Пропонуємо увазі педагогів кілька цікавих ідей.
  
  

  Оригінальні способи перевірки домашнього завдання

  
  

  • Дискусія

  Для її проведення клас необхідно об'єднати у групи, кожна з яких буде виступати на захист своєї позиції або погляду на проблему. Одна точка зору може бути викладена в підручнику чи довіднику, а інша, відмінна від неї, може належати комусь з учнів або вчителю. В дискусії важливі міркування і аргументи учнів, а результатом її стане більш глибоке пізнання сутності вивченого явища.
  
  

  • Питання автору (у формі інтерв'ю)

  Це незвичайний і дуже цікавий спосіб перевірки домашнього завдання. Вчитель пропонує дітям придумати кілька питань автору відкриття, винаходу, твору, щоб глибше пізнати його сенс. Відповідати на запитання можуть найбільш підготовлені учні, а на найскладніші з них - вчитель. Наприклад, при перевірці домашнього завдання з хімії можна адресувати питання Дмитру Івановичу Менделєєву, з фізики - Ісааку Нюьтону, з геометрії - Піфагору, з літератури - Тарасу Григоровичу Шевченко.
  
  

  • Тематичний кросворд

  Багато дітей захоплюються розгадуванням кросвордів, проявляючи при цьому завидну завзятість. Щоб цікаво перевірити домашнє завдання, вчителю необхідно скласти кросворд за відповідною темою і запропонувати його учням. Особливо діти люблять інтерактивні кросворди, які можна розгадувати всім класом.
  
  

  • Несподівані питання

  Завдання вчителя сформулювати запитання по-іншому, ніж у підручнику після параграфа. Якщо учень сумлінно підготувався до уроку, труднощів з відповіддю у нього не виникне, а певна різноманітність у процес перевірки буде внесена.
  
  

  • Рецензія на усну відповідь

  Учням пропонується вислухати відповідь однокласника, підготувати і виступити з усною рецензією на неї (з урахуванням переваг та недоліків, внесенням доповнень та уточнень).
  
  

  • Взаємна перевірка

  При перевірці письмового домашнього завдання з хімії, української або англійської мови, математики можна запропонувати учням обмінятися зошитами з сусідом по парті, перевірити виконання завдань, поставити оцінку і розповісти про допущені помилки, обговоривши спірні питання.
  
  

  • Короткі письмові відповіді

  Замість усного опитування вчитель просить відповідати на нескладні питання по темі письмово. При цьому відповідь повинна складатися з двох-трьох слів. Таке завдання допомагає кращому засвоєнню учнями теоретичних знань.
  
  

  • Звірка з проектором

  Правильний варіант виконання домашнього завдання виводиться вчителем на екран проектора. Учні звіряються з ним, виправляють допущені помилки, отримуючи по ходу необхідні коментарі від вчителя або однокласників.
  
  

  Рекомендації по організації усного опитування

  Перевірка домашнього завдання шляхом опитування учнів - традиційний і найбільш популярний спосіб. Нерідко його використовують, щоб знайти прогалини чи недоліки в знаннях, забуваючи про головне завдання опитування - підтримати учня, надати допомогу, навчити. Ми підкажемо, як це реалізувати на практиці.
  
  

  • Опитування-світлофор

  У нашому випадку в якості світлофора виступає довга картонна смужка червоного кольору з одного боку і зеленого - з іншого. Звернена до вчителя зелена сторона свідчить про готовність учня до відповіді на поставлене питання («Знаю!»), червона - про те, що учень не готовий відповісти («Не знаю!»). Якщо на питання базового рівня учень показує червону сторону, - це сигнал тривоги для вчителя. Це двійка, яку учень сам собі поставив. Можна задавати і творчі питання, при цьому червоний сигнал означає «Не хочу відповідати!», а зелений - «Хочу відповісти!».
  
  

  • Солідарне опитування

  Якщо учень біля дошки не може впоратися із завданням, необхідно звернутися за допомогою до класу. Хто хоче допомогти? З тих, хто бажає надати допомогу, педагог вибирає найбільш сильного учня і пропонує йому пошепки дати підказку товаришеві. Як варіант - учень сам вибирає того, в чиїй допомоги він потребує, а вчитель дає тренеру 10-15 хвилин на підготовку.
  
  

  • Взаємне опитування

  Педагог дає доручення трьом найбільш підготовленим учням провести опитування тих, хто підготувався на «відмінно», «добре» або «задовільно». Учень, записався в третю групу і успішно відповів в ній на питання, чи може ще раз спробувати свої сили.
  
  

  • Програмоване опитування

  У цьому випадку учневі необхідно вибрати правильну відповідь з тих, які пропонує вчитель. Така форма роботи при усному опитуванні використовується рідко. І абсолютно марно. Адже в зіткненні різних думок учнів «плавиться» нерозуміння. Учитель може стати на захист невірної відповіді, щоб дати дітям можливість посперечатися.
  
  

  • Тихе опитування

  Вчитель голосно розмовляє з одним або кількома учнями, а весь клас виконує інше завдання.
  
  

  • Опитувальний ланцюжок

  Такий спосіб опитування рекомендується застосовувати для одержання розгорнутої і логічно зв'язної відповіді. При цьому один учень починає відповідь, вчитель в будь-якому місці жестом перериває його і пропонує продовжити думку іншому учневі.
  
  

  • Лист «захисту»

  Створюється для непідготовлених учнів і знаходиться завжди в одному і тому ж місці. Учень, який не готовий до уроку, вписує своє прізвище в захисний лист і може бути впевнений, що його сьогодні не будуть питати. Завдання вчителя - тримати ситуацію під контролем.
  
  

  Цікава перевірка домашнього завдання в початковій школі

  Для багатьох педагогів актуальним є питання, як уникнути одноманітності при перевірці домашнього завдання в початкових класах. Для молодших школярів особливо актуальна і ефективна ігрова форма перевірки засвоєних знань. Пропонуємо декілька практичних ідей, які дозволять не тільки виконати цікаву перевірку домашнього завдання, але і допоможуть активізувати розумову діяльність учнів.
  
  

  • Гра «Малюємо відповідь»

  Вчителю необхідно підготувати питання з пройденої теми, відповіді на які діти зможуть швидко і просто намалювати. Діти повинні бути попереджені, що відповіді потрібно не озвучувати, а зображати на папері.
  
  

  • Гра «Поплескаємо-потупцюємом»

  Перевіряючи домашнє завдання, педагог задає питання і пропонує варіанти відповідей до них. У разі правильної відповіді завдання дітей - поплескати в долоні, якщо ж відповідь неправильна - потопцювати ніжками. Ця гра - відмінна розминка і хороший спосіб зняти напругу в класі.
  
  

  • Командна гра «Що і чому?»

  У створених командах педагогом призначається капітан. Завдання для кожної з команд полягає у вигадуванні питань по вивченій темі і почерговій відповіді на них. Право відповіді надає капітан. Важливо, щоб в обговоренні брали участь усі члени команди.
  
  

  • Гра «Квітка-семицвітка»

  Педагогові необхідно заздалегідь підготувати паперові квіти з сімома різнобарвними пелюстками за кількістю команд, якщо класи маленькі. За правильну відповідь з пройденої теми команда отримує один пелюсток. Грають до тих пір, поки одна з команд не збере квітку повністю.
  
  

  • Гра «Спіймай м'яч»

  Гра проводиться в колі. Вчитель задає питання і підкидає м'яч. Учень, який його зловив, дає відповідь.
  
  

  Підіб'ємо підсумки

  Ступінь ефективності виконання домашнього завдання учнями багато в чому залежить від того, наскільки цікавою та різноманітною за формою та змістом буде його перевірка. Запропоновані в даній статті способи перевірки самостійної домашньої роботи учнів для досягнення результату повинні застосовуватися педагогом систематично і комплексно.
• 
  

  Як зробити квест на уроці?

• Гра може підняти мотивацію і зробити шкільні уроки дійсно корисними і такими, що запам'ятовуються, а педагог з компетенціями ігрового майстра цінується високо — це напрям в освіті називають у числі найбільш перспективних.

  
  

  Що повинно бути у квесті?

  
  

  • Мета для гравців. Це головне завдання, актуальна для ігрового світу. «Пройти навчальну тему» — це не ігрова мета, а пункт для вашої звітності. Хто б став грати в шутер або стратегію, мета яких авторами позначається як «пройти гру»? Формулювання «відновити цивілізацію після апокаліпсису» звучить цікавіше. Уявіть собі, що ми потрапляємо у світ після глобальної катастрофи. Для молодого генетика тут багато роботи! Конкретні дії в грі повинні служити основній місії. Наприклад, на монстрів, що населяють пустки, можна впливати, тільки розібравшись у природі їх мутацій (а заодно в тому, що це взагалі таке — мутація). Ось такий урок біології в старшій школі.
  • Ролі гравців. Усередині ігрового простору учні виступають у ролі ігрових персонажів. Стародавні єгиптяни в спробах побудувати піраміду? Група астронавтів, які забули на Марсі, як персонажа фільму Рідлі Скотта? Мандрівники у часі? Все залежить від сюжету і головної мети. А, вірніше, тільки від вашої фантазії.
  • Кооперативні дії. Ускладнюючи гру, можна додавати рольові елементи. У цьому випадку клас треба об'єднати в групи, додати змагальності, дати якимось з гравців особисті цілі, зробити взаємну допомогу, ускладнити систему взаємодій. Такі методи будуть не тільки сприяти засвоєнню предмета, але й вдосконалювати соціальні навички. Ситуація, при якій кожен учень робить свою частину роботи і чекає інших, мало чим відрізняється від звичайного розв'язування прикладів на уроці. Тому добре працює кооперація. Наприклад, одні гравці володіють методом розв'язування поставленої задачі, а інші — даними.
  • Загадки і головоломки. З цією частиною у вчителя-предметника не повинно виникнути проблем: будь-яке завдання із збірника завдань можна помістити в цікавий контекст. Самі по собі коливальний контур і електричний ланцюг — абстрактні поняття. Але якщо тобі важливо, куди тече струм, і що саме станеться після зміни напруги, завдання відразу набуває осмисленість. Безглузді речі ми запам'ятовуємо куди гірше, ніж ті, від яких щось залежить. Завдання на знання предмета корисно поєднувати з загадками на кмітливість, які задіють кмітливість. Важливо: задача повинна бути умовою для того, щоб рухатися далі.
  • Ігрові механіки. Це ті правила, які працюють в грі та забезпечують причинно-наслідкові зв'язки. Вступивши певним чином, ти отримуєш певний результат. Придумайте, як працюють ті чи інші елементи у вашому світі, яким правилам він підпорядкований. Наприклад, щоб рухатися далі, потрібно збирати ресурс. Або з кожним наступним кроком гравці отримують додаткові можливості.
  • Сюжет та інтерактивність. Микросюжет є і в завданнях підручників: «Іванко пішов збирати яблука...» Проте підручники не дають зворотного зв'язку. Результатом контрольної роботи стає оцінка, а не знання про те, який вплив чинився на вигаданий світ. Учень не дізнається, чи буде плакати Іванко, якщо з його вини залишаться без яблук. А ось інтерактивна гра робить рішення гравців необхідними і реагує на них.

  
  

  — Ви зменшилися і потрапили всередину людського організму в мікро-капсулі? Якщо ви не зробите діючу речовину (яку, до речі?) в певну систему за певний час, хворому не поздоровиться. 

  
  

  — Ви змінили клімат цілої планети. Давайте подивимося, які це має еволюційні наслідки.

  
  

  — Ви вирішили платити загарбникам данину? Чудово, тепер вони не зруйнують ваше місто. Але інші князівства від вас відвернуться. Які ресурси ми від цього втратимо?

  
  

  — Вітаємо, ви хлюпнули летючу речовину у вогонь. Добре, що цей досвід був повністю уявним.

  
  

  «Півтора землекопа», яким ти глянеш в очі, мотивують куди більше, ніж абстрактна фраза про «невірне рішення». Всі вчинки гравця повинні спричинити за собою які-небудь події. Краще всього, якщо у гравців буде можливість робити вибір, як вчинити. Це підвищує емоційну залученість і вчить розглядати різні варіанти.

  
  

  Які використовувати інструменти?

  Все залежить від того, якими засобами ви володієте і який квест хочете провести. У будь-якому випадку, головний інструмент — ваш розум і уява учнів.

  
  

  Поїздка на природу дає можливість включити в програму рухливі ігри та елементи спортивного орієнтування. Однак за містом займатися можна не лише іграми в «зірницю». У багатьох нестандартних системах освіти заняття з предметів проходять під відкритим небом. Наприклад, в одній з вальдорфських шкіл в Іркутську учні спускаються на берег Байкалу і проводять досліди в рамках вивчення астрономії.

  
  

  Виїзний урок-екскурсія по місту — теж відмінний спосіб зробити квест-пригоду на великій території. Тут можна звернутися до додатків для екскурсій. У колекції Izi Travel можна знайти маршрут по різним містам і музеям. Також сервіс дозволяє записати свій аудіогід, і тут починається найцікавіше. Звичайно, спершу доведеться кілька разів пройтися маршрутом самому, щоб розрахувати таймінг і розкласти конверти із завданнями та флешки з матеріалами в затишні місця.
  
  У 45-хвилинного уроку в класі теж є свої переваги — виходить компактна кабінетна гра, в центрі якої знаходиться якась конкретна тема. Головне мати в голові історію, правила світу і набір кейсів.
  
  

  • Вчителі хімії і фізики, у яких є інструментарій для дослідів, вже знаходяться у виграшній позиції. Потрібно просто придумати, яку практичну мету має досвід в рамках ігрового світу. Виділяємо ДНК банана, щоб спорядити експедицію з пробами земних рослин. Інакше не бачити на колонізованих планетах бананів! Злочинця можна знайти за типом мікроорганізмів, які залишилися на доказах. Лакмус дозволяє читати зашифровані послання — якщо зумієш правильно визначити вид хімічного середовища. 
  • Для ігрових цілей можна використовувати різні ресурси і програми для вчителів. Наприклад, щоб користуватися Pliсkers, потрібні тільки телефон вчителя з встановленим додатком і набір роздрукованих карток у учнів. Це дуже швидкий і простий спосіб для колективних рішень і голосувань.
  • По класу можна розклеїти роздруковані QR-коди, які ведуть на сторінку з інформацією. Для цього потрібно створити сторінки, посилання на які будуть перетворені, і скористатися генератором кодів. На смартфонах учнів повинні стояти QR-рідери — завантажити такі безкоштовні програми не становить труднощів. Картки з такими кодами можуть бути також ігровою валютою, яку отримуєш, виконуючи завдання. Або стародавніми замками на артефактах загиблих цивілізацій, які потрібно сканувати.

  В якості тренування можна запропонувати учням створити їх власний квест.
  Щоб створити гру, технічні засоби не обов'язкові. Можна все зробити на папірцях і з усім, що трапиться під руку. Але технічні штуки допомагають автоматизувати багато. І ще що важливо: з ними зручніше упакувати гру в упаковку.
  Отже, залучати новинки техніки, як і вбиратися в костюми історичних героїв, не обов'язково. Щоб перетворити шкільне заняття в освітній квест потрібно, в першу чергу, розуміння гейміфікаційних принципів. А в якості засобів можна використовувати лише папір, вміст шкільних лабораторій і мобільні телефони.
  
  
  Головне в грі — інтерес, залученість, натхнення і азарт. Ці переживання можна викликати різними способами.
  
  Джерело: https://newtonew.com/discussions/live-quest-lesson