Стаття 42 законопроекту «Про освіту» щодо сертифікації педагогічних працівників втратила будь-який сенс
Автор: Володимир Бахрушин, головний експерт групи "Освіта" Реанімаційного пакету реформ.
Частина 2 статті 42 проекту Закону «Про освіту» (сертифікація педагогічних працівників) втратила будь-який сенс. Фактично норма стосовно сертифікації звелася до того, що викладачу надано право отримати сертифікат з обмеженим терміном дії за результатами здобутої ним неформальної чи інформальної освіти у порядку, визначеному Кабміном.
Таке право у викладача, як і у будь-якої іншої особи, є без статті 42 і визначеного Кабміном порядку. До того ж право на отримання сертифікату термін дії якого може бути і не обмеженим. Чи обмеженим здоровим глуздом, а не взятою зі стелі формальною величиною.
Наприклад, як для сертифікатів користувачів багатьох програмних продуктів, термін дії яких зазвичай визначається оновленням версій, а не n роками.
Можливість будь-якого застосування цих сертифікатів, наприклад, для атестації чи отримання надбавок до заробітної плати, законопроект не передбачає.
«Стаття 42.
…
2. Сертифікація — це зовнішнє оцінювання професійних і особистісних компетентностей педагогічного працівника, здобутих ним з метою підвищення власної кваліфікації та підвищення якості педагогічної діяльності (педагогічної майстерності).
…
2. Сертифікація — це зовнішнє оцінювання професійних і особистісних компетентностей педагогічного працівника, здобутих ним з метою підвищення власної кваліфікації та підвищення якості педагогічної діяльності (педагогічної майстерності).
Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативи.
За результатами успішного проходження сертифікації особі видається сертифікат, який є дійсним упродовж п’яти років.
Порядок проходження сертифікації затверджує Кабінет Міністрів України».
Немає коментарів:
Дописати коментар